Пам’ятаємо нашого героя…
Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка Фурдика Дмитра Миколайовича спалахнула на життєвому небокраї й погасла так раптово. Відійшовши за межу вічності в свої 36 років, він залишив по собі лише приємні спогади.
Фурдик Дмитро, 1979 року народження, уродженець м.Петропавлівськ-Камчатський, Росія, випускник нашої школи 1996 року, був призваний по мобілізації Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом до Національної Гвардії України та проходив військову службу у 93-ій окремій Механізованій бригаді.
В історію нашого міста 17 січня 2015 року відтепер вписано чорним рядком. День, коли у бою з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт загинув наш земляк. Під час штурму «Монастиря» біля донецького аеропорту в нього поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка з-під обстрілу.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Колишній випускник повернувся до своєї рідної школи, увіковічений в меморіальній дошці. Тепер він щодня поглядом з меморіальної дошки зустрічатиме та проводжатиме учнів і нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя аби ми жили в мирній квітучій Україні.
У пам’яті людській Дмитро залишиться хорошим сином, братом, другом, колегою, однокласником, учнем. Ми будемо пам’ятати про тебе, наш герою…
