Життя-мов спалах…
Скільки існує світ — стільки й існують війни. На жаль, війни роблять не народи, а лише окремі постаті. Так легко підбурити на національну ворожнечу — і так важко зупинити кровопролиття. А життя у людини лише одне, і воно не повториться. Ніхто не має права забирати життя іншого, бо немає більшої цінності у світі, ніж людське життя.
Сьогодні в Україні війна, точаться криваві бої. Вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора. На полі битви –мужні, сміливі, хоробрі захисники.
Більше восьми років ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці - цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.
Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед захисників випускник нашої школи Фурдик Дмитро Миколайович. Легендарний «кіборг», який воював за Донецький аеропорт, що став символом незламного духу, символом честі. 17 січня 2015 року під час штурму «Монастиря» загинув Дмитро,в якого поцілив снайпер, коли він витягав пораненого бійця під обстрілом…
У кожної людини свій життєвий шлях, хтось його проходить легко, рівною стрічкою, а хтось тернисто, зате залишає після себе добру пам'ять. Таку пам'ять залишив Дмитро Фурдик в свої 36 років.
Указом Президента України від 23.05.2015 року №282 за особливу мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету України, вірність військовій присязі, Фурдик Дмитро Миколайович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
