Світлої пам’яті колеги…

         Пішла з життя Людина, Вчитель, Наставник –  чуйна, добра, хороша. Ірина Миколаївна розпочала свій учительський шлях далекого 1979 року в Запоріжжі, а з 1983 року повела перший випуск у країну Знань саме у Вільнянській загальноосвітній школі №2. 
    Протягом 45 років вона простеляла дорогу у доросле життя випускникам, сіяла добре і вічне у душі кожної дитини. Вона блискуче володіла методикою і мала безцінний дар - майстерно передавати свої знання дітям і повсякчас заохочувати своїх учнів до навчання. Її любили і поважали  колеги, батьки, учні за чуйне і добре серце, за материнську теплоту і розуміння, за те, що  завжди підтримувала ініціативу, заохочувала творчість, помічала і схвалювала найменшу іскру нового. Її життя - це  скарб, подарований людям та їхнім душам, друзям, чоловікові, донечці, онукові. Совісна і чуйна, добра і справедлива, висококваліфікований педагог, має Нагрудний знак МОН України “Відмінник освіти”, почесне звання “Учитель-методист”.  Її високий професіоналізм у поєднанні зі щирим захопленням своєю справою, любов'ю до життя та добрим серцем стали міцним фундаментом у формуванні Вчителя-майстра, педагога від Бога. За роки роботи в школі Ірина Миколаївна виховала не одне покоління української молоді, своєю неймовірною енергією надихнула сотні молодих сердець.
     Безжалісна  рука смерті   31 грудня  навічно вирвала з наших лав талановитого педагога, Людину щирої душі, справжнього оптиміста. Зупинилося любляче серце Вчителя, доньки, сестри, дружини, матері, бабусі, згасла свічка життя…Здається, завмерла круговерть  життя нашого ліцею … Тут кожен куточок пам’ятає кроки Ірини Миколаївни, кожна класна кімната чує голос поважного Вчителя. Низько схиляємо голову і дякуємо долі за те, що можемо гордо називати себе Вашими колегами й учнями. Шкода, що  для Вас гірко в переддень Нового року завжди плакатиме мелодія вчительського вальсу.
          Спіть спокійно, Вчителю,  у вдячній пам’яті всіх, хто Вас знав!